Автор Крістіан Ойлер
Сповнена звучання інвестиція
Стейнвей справді є найславнішою маркою фортепіано у світі. Ці клавішні інструменти не лише формують вишуканий музичний смак – вони також викликають інтерес як інвестиція.
Цифри засвідчують: хто купує Стейнвей, може його продати без фінансової втрати вже через 15 років.
Специфікація якості вимагала короткого й безкомпромісного твердження: «Build the best piano possible» – «Будувати якнайкращі фортепіано». Саме так ще 1853 року окреслив своє завдання народжений у Гарці засновник династії Генрі Е. Стейнвей (справжнє ім’я – Генріх Енґельгард Штайнвеґ). І вже два роки потому назване його іменем підприємство отримало свою першу офіційну відзнаку за високу якість на «Ярмарку Американського інституту» у Нью-Йоркському Кришталевому Палаці.
До сьогодні для шанувальників музики милозвучність назви анітрохи не втратилася. Адже роялі від Steinway & Sons є флагманами цієї галузі промисловості. Їх домінування на концертних майданчиках є тотальним: у концертному сезоні 2009-2010 років 99% усіх концертуючи піаністів обирали для своїх виступів Steinway. Вищі школи та консерваторії також віддають перевагу насамперед цим інструментам, тому що вони, окрім всього, є ще й найвитривалішими. «Steinway є Steinway, і немає нічого подібного на світі», – так захоплювався цим роялем легендарний піаніст Артур Рубінштейн, який впродовж усього життя грав на гамбурзькому Стейнвеї D-274.
Стефан Кнюпфер, головний технік Steinway в Австрії, згадує в одному інтерв’ю про свою першу зустріч з аристократичним брендом: «Одного разу був на вік-енді з батьком у Гамбурзі, там уперше побачив Steinway. Це неможливо описати, адже складалося враження, що інструмент випромінює магію».
Цієї магії не можуть уникнути навіть фінансово незалежні приватні піаністи. З 1853 Гамбурґ і Нью-Йорк продали своїм вимогливим клієнтам загалом 589 000 інструментів. Варто зазначити, що Нью-Йорк здійснює поставки клієнтам в Північній та Південній Америці, а Гамбурґ несе відповідальність за решту світу. Виробництво базується на основі так званої «Системи Стейнвей», для якої виробник на сьогодні розробив понад 125 патентів. Серед них, зокрема, перехресне натягнення струн, дуплексна система, конструкція механіки й вірбельбанку, вигнутий корпус, що складається з 20 склеєних шарів твердих порід дерева тощо.
«Кожен Steinway вирізняється власним індивідуальним характером звуку», – розповідає Ґюнтер Шльотц, фортепіанний майстер із Штутґарта, який 30 років пропрацював у Steinway і знає все про роялі до найдрібніших деталей. Особливий вплив на цього майстра зробили неповторне звучання інструментів та стабільність утримання строю. «Кожен капітальний ремонт фортепіано Steinway – на відміну від багатьох інших марок – виплачується, – підкреслює Шльотц. – Усі роялі від часів Другої світової війни прекрасно функціонують донині».
Steinway встановлює стандарти не тільки з погляду звуку, туше, якості ручної роботи – але й краси. Якщо дистанціюватися від усіх музичних задоволень, то ці шедеври майстерності ручної роботи слід визнати винятковими інвестиціями, які окупаються в довгостроковій перспективі. «Steinway поєднує в собі музичну досконалість з упевненим зростанням вартості, – продовжує майстер Шльотц, який настроював роялі для таких «титанів фортепіанного мистецтва», як Артуро Бенедетті Мікеланджелі чи Володимир Ашкеназі. – Це скарб, вартість якого з плином часу лише зростає».
Це підтверджується й дослідженням американського бізнес-часопису «Форбс». Інвестування в роялі Steinway порівнюване з інвестуванням в ретро-автомобілі, вина і класичні яхти. Інструменти, які були збудовані між 1929 і 1958 роками, на початок 2000 року зросли в ціні на коефіцієнт 5,8. Стейнвеї, виготовлені з 1959 по 1978 рік, коштували у 2000 році в 2,8 рази більше.
Цю тенденцію підтверджують також конкретні приклади з щоденного бізнесу. Майстер Шльотц продав близько 1989 року Steinway B-211 за тодішньою ціною 70 тисяч німецьких марок. Тепер шляхетний інструмент коштує близько 85 000 євро. А Ґюнтер Мюльбайєр, співвласник галереї – Steinway у Штутґарті, навіть констатував «надійну систематику»: «Ті, хто почекає від 12 до 15 років, з упевненістю отримають затрачену суму назад». Шанувальники фортепіано часто здобувають більше, ніж повинні були заплатити: «Коли один новий рояль A-188 коштував 20 років тому в перерахунку € 33 800, нині такий інструмент продається за майже € 69 500," – повідомляє Мюльбайєр.
1996 року Steinway було представлено на Нью-Йоркській біржі акціями під назвою «ЛВБ», яка відображає високі стандарти якості й апелює до одного з найбільших композиторів – Людвіґа ван Бетховена. Майже без втрат в економічному розвитку для цього аристократичного виробництва минає нинішня фінансова криза. У релізі компанії з нагоди презентації квартальних показників менеджмент Steinway & Sons зайняв скромну позицію: «Ми досягли значного зростання доходів і прибутку, як на внутрішньому ринку, так і в усьому світі». Однак аналітики вже підняли прогнози щодо рівня доходів компанії Steinway & Sons. Так, цьогоріч експерти очікують підвищення середнього зростання доходів на 78 відсотків (порівняно з 2010 роком).
До речі, у червні 1989 року Steinway & Sons першими вирішили припинити використання слонової кістки, відтоді використовується пластикове покриття для клавішів. Мудре рішення, адже відтак навіть запеклі борці за права тварин можуть безпечно купувати Steinway, не йдучи на конфлікт зі своєю «зеленою совістю».
За матеріалами газети Вельт ам Зоннтаґ (Welt am Sonntag. Autor: Christian Euler, 11.09.2011)
