|
Музична культура України сягає корінням сивої давнини княжих часів. Й уже період розквіту могутності держави Рюриковичів був водночас періодом високого злету культури, освіти й мистецтва на її теренах. Чимало пам'яток культури й мистецтва за майже тисячу літ назавжди втрачено внаслідок воєн, пожеж, стихійних лих, або ж через байдужість та недбальство людей, поставлених їх охороняти і зберігати. Левову частку цих втрат спричинила шовіністична політика окупантів - німецьких, польських, російських, які не просто масово продавали і вивозили за кордон історичні скарби українського народу, але й планомірно знищували їх, а чи грабували під різними претекстами - евакуацій, доповнення й побільшення колекцій зарубіжних музеїв, різних обмінів тощо. Певна кількість одиниць культурного спадку була врятована для нащадків еміґрантами, що вивезли їх із собою у вигнання. Як наслідок, чимало рукописів, документів, стародруків, архівних матеріалів, що їм вдалося пережити жахливі лихоліття, знаходяться зараз у музеях, архівах, книгозбірнях та колекціях Москви, Петербурга, Новосибірська та інших міст Росії, Білорусі, Литви, Польщі, а також є розпорошеними у численних зібраннях Словаччини, Чехії, Німеччини, Франції, Швеції, Великої Британії, США, Канади, Арґентини та інших країн.
Збірка ансамблів із колекцї Розумовських, що її виносимо на суд науковців та виконавців на духових інструментах, є першою із запланованих у серії культурологічних і джерелознавчих досліджень "Музика вчора, сьогодні і завтра", що її планує видати Українсько-британське спільне підприємство "Комора". Перша збірка містить статті, що базуються на матеріалах найбільшого зібрання музичної україніки у Києві - Музичного відділу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. У дослідженнях серії використані матеріали, які до цього мало, або й цілком не вивчалися, і - більшою мірою - поза межами України маловідомі. Музичний матеріал показує, що Україна за період із середини XVIIIго до початку XX-го століть, як одна з великих країн Європи, у своєму культурному розвитку намагалася ступати в ногу з часом і поступово інтегрувалася в загальноєвропейські музично-культурні процеси.
Широка оглядова стаття Ю. Рудчука, присвячена дослідженню традицій ансамблевого музикування в Україні, цікава тим, що базується окрім інших джерел на глибокому вивченні нотних зібрань НБУ ім. В.І. Вернадського і, зокрема, колекції родини Розумовських. Власне у цьому контексті необхідно зупинитися на висвітленні ще кількох цікавих фактів.
В кінці 1980-х рр., опрацьовуючи ансамблеві твори з нотної колекції Розумовських, Ю. Рудчук звернув увагу на декілька рукописних копій творів автора за прізвищем "Бах". Маючи на меті видати друком серію ансамблевих композицій для духових інструментів, Ю. Рудчук вирішив з'ясувати ініціали цього представника славної музичної родини. Це виявилось непростим завданням. У червні 1990-го року дослідник отримав листа з "Нового Бахівського товариства" у Ляйпциґу за підписом доктора Ганса-Йоахима Шульце, у якому висловлювалось припущення, що згадані твори можуть належати внукові Й.С. Баха Вільгельмові Фрідрихові Ернсту Баху, але для підтвердження цього припущення необхідна вагома стилева експертиза, адже ці дивертисменти можуть належати також перу "молодшої ґенерації Бахів, як от Йогана Ернста Баха (1722-1777), Йоганна Хрістофа Фрідриха Баха чи Йогана Християна Баха (1735-1782)".
Автор цих рядків як редактор даної серії приєднався до пошукової роботи, розпочатої Ю. Рудчуком.
Сконтактувавшись із науковцями Інституту Йогана Себастяна Баха в Ґьоттінґені, пощастило отримати іще одне підтвердження припущення, зробленого 1990-го року доктором Г.Й. Шульце, щодо авторства В.Ф.Е. Баха. За порадою автора цього підтвердження професора доктора Клауса Гофмана із вищезгаданого Інституту нам вдалося розшукати дослідника й укладача найповнішого покажчика творів В.Ф.Е. Баха професора доктора Ганнсдітера Вольфарта, до якого ми звернулися з проханням про проведення стилевої експертизи творів з бібліотеки Розумовських. І нарешті у вересні 1996-го року надійшов лист із Штауфена (Німеччина) від доктора Г. Вольфарта, у якому він, приєднуючись до припущення, зробленого доктором К. Гофманом, а до того - й доктором Г.Й. Шульце, пише: "Я вважаю, що композитором є ВІЛЬГЕЛЬМ ФРІДРИХ ЕРНСТ БАХ. Жодний інший член великої родини Бахів так не компонував! Обидві композиції у всякому разі досі не є відомими. Було б найліпше, коли б Ви тепер опублікували ці прекрасного звучання п'єси".
Зважаючи на вищевикладене, можемо констатувати, що у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського зберігаються очевидно єдині нині рукописні копії невідомих досі творів Вільгельма Фрідриха Ернста Баха (*Бюкенбурґ, хрещ. 24 травня 1759 р. - U Берлін, 25 грудня 1845 р.), сина Йоганна Хрістофа Фрідриха Баха (*Ляйпциґ, 21 червня 1732 р. - U Бюкенбурґ, 26 січня 1795 р.) і внука великого Йогана Себастяна Баха.
З огляду на унікальність цієї знахідки, а також необхідність уведення даних творів у широкий науковий та виконавський обіг вважаємо за необхідне подати реконструйовані й укладені Ю. Рудчуком партитури ансамблів із колекції Розумовських, в тому числі твори В.Ф.Е. Баха разом із комплектом голосів до них.
Користуючись нагодою, хочу подякувати усім, хто сприяв виходові у світ цього видання. Передусім керівникам Українсько-британського спільного підприємства "Комора" п.п. Олегові Репецькому й Романові Дуткові. Висловлюю щиру подяку докторам Гансу Йоахиму Шульце, Клаусу Гофману, та Ганнсдітеру Вольфарту./p>
Богдан Сюта,
кандидат мистецтвознавства
|
The musical culture of Ukraine roots in the ancient-old principality times. The apex of might of the Rurikovichi State had also been the period when culture, education and arts blossomed to their highest. A wealth of monuments of culture and arts had been lost forever in almost a thousand years either in flame of warfare, fires, and natural catastrophes or because of the indifference and negligence of those authorized to preserve and keep these treasures. The lion's share of these losses had been due to the chauvinistic policy of numerous occupants - from Germany, Poland, Russia - who would not only sell and filch abroad historical treasures of the Ukrainian nation, but would also deliberately ruin or rob them under whatever pretext - evacuation, enlargement or development of collections of objects d'art in foreign museums, alleged 'cultural' exchange etc. Some of the cultural heritage was saved for descendants by emigrants who did manage to take precious pieces abroad. Consequently, many ancient manuscripts, documents, incunabulas, archive matters survivors of those hard times now reside in museums, archives, libraries and collections of Moscow, St. Petersburg, Novosibirsk and other cities in Russia, Belarus, Lithuania, Poland, or are scattered over numerous collections in Slovak and Czech Republics, Germany, France, Sweden, the UK, the United States, Canada, Argentina and elsewhere.
The ensemble anthology from the collection of Rozumovsky that we suggest to all the researchers and wind instrument performers for consideration is the first in the 'Music: Yesterday, Today and Tomorrow' cultural research work series that the Ukrainian-British JV Komora plans to issue. The first anthology features articles based on materials from the Kyiv's biggest Ukrainian musical works collection, the Music Department of the V. Vernads'ky National Library of Ukraine. Research in the series use materials investigated only little if at all before and that remain mostly unknown outside Ukraine. As musical material shows, for the period between mid 18th - early 20th centuries the cultural development of Ukraine, one of the great nations in Europe, endevoured to pace in rhythm with its time gradually integrating into general European musical-cultural processes.
The ample review by Yu. Rudchuk dedicated to investigating ensemble performance traditions in Ukraine may be of particular interest because it is based on an in-depth study of music collections of the V. Vernads'ky NLU and in particular, of the Rozumovsky family collection. In this context, it should be necessary to highlight some remarkable facts:
Working with ensemble pieces from Rozumovsky music collection in late eighties, Yu. Rudchuk singled out several handwritten copies by an author referred as Bach. Aiming at publishing a series of ensemble masterpieces for wind instruments, Yu. Rudchuk decided to check out the initials of this representative of the notorious family of musicians. It resulted to be quite a complex task. In June 1990, the researcher got the letter from the New Bach Society in Leipzig countersigned by Dr. Hans Joachim Schultze with the suggestion that the cited works might well belong to a grandson of J.S. Bach, Friedrich Ernst Bach. To verify this however, an in-depth style expertise was required as the divertissements could also belong to the heritage of the 'younger Bach generation': Johan Ernst Bach (1722-1777), Johan Christoph Friedrich Bach or Johan Christian Bach (1735-1782).
The author of these lines as the series editor joined the research initiated by Yu. Rudchuk.
Contacting scientists from the Gettingen's J.S. Bach Institute was a success bringing another yet testimony to an assumption regarding W. F. E. Bach's authorship made by Dr. H.J. Schultze back in 1990. Following the advice of the author of this proof, Prof. Dr. Klaus Hoffman from the above Institute, we did manage to find the researcher and compiler of the most complete to date index of W. F. E. Bach's music, Prof. Dr. Hans-Dieter Wohlfarth whom we asked for the mentioned style expertise of music from the Rozumovsky collection. Finally, in September 1996 the letter from Dr. H. Wohlfrath from Schtaufen, Germany, came in which he shared the assumption made by Dr. K. Hoffman and earlier, by Dr. H.J. Schultze. Dr. Wohlfarth wrote: 'I think this composer could be only WILHELM FRIEDRICH ERNST BACH. No other member of the great Bach family composed that way! In any case, neither of the two compositions has been known before. It would be marvelous if you publish these pieces that sound so brilliant'.
Considering the above, one can state that the archives of the V. Vernads'ky National Library of Ukraine shelter obviously unique handwritten copies of previously unknown works of Wilhelm Friedrich Ernst Bach (*Bukenburg, bapt. 24 May 1759 - U Berlin, 25 December 1845), son of Johan Christoph Friedrich Bach (*Leipzig, 21 June 1732 - U Bukenburg, 26 January 1795) and grandson of the great Johan Sebastian Bach.
In view of the unique character of this discovery and the necessity of introducing these works in an ample research and performance usage, we would deem it reasonable to submit the ensemble scores from the Rozumovs'ky collection renovated and compiled by Yu. Rudchuk, including the creative work of W. F. E. Bach (complete with voices).
I would like to take this occasion to express my thanks to all those who contributed to preparing this edition and first of all, to Oleh Repetsky and Roman Dutko, managers of the Komora Ukrainian-British Joint Venture. I also send my heartfelt thanks to Drs. Hans Joachim Schultse, Klaus Hoffman and Hans-Dieter Wohlfarth.
Bohdan Syuta,
Cand. Arts
|
